Хронічний гастрит у дітей

Гастрит в дитини – причини, профілактика та лікування

Хронічний гастрит у дітей

гастрит у дітей симптоми

— Причини гастриту в дітей

— Класифікація гастриту в дітей

— Симптоми гастриту у дітей

— Лікування гастриту в дітей

— Профілактика та прогнозування гастриту

Гастрит в дитини — це запальний процес, який вражає поверхні стінок шлунка і призводить до морфофункціональних змін слизової оболонки. Для гострого гастриту в дітей характерні сильний біль, відрижка, нудота, блювання, діарея, слинотеча або сухість у роті. При хронічній формі гастриту спостерігається зниження апетиту, помірні болі в животі, явища диспепсії та інтоксикації. Діагностика гастриту в дітей заснована на клінічних симптомах і анамнезі, даних гастроскопії з біопсією, рентгенографії шлунка, УЗД черевної порожнини. Лікування гастриту в дітей включає дотримання вікової дієти та лікувального режиму, медикаментозну терапію, фізіотерапевтичне та санаторне лікування.

Гастрит є найбільш поширеним захворюванням органів травлення в дитячій гастроентерології. Формування травної системи дитини завершується тільки до семирічного віку. В цей період особливістю травної системи дітей є низький вміст і менша активність соляної кислоти, недостатня моторна функція шлунка. Рівень захворюваності гастритом підвищується в періоди найбільш інтенсивного росту і розвитку дітей, тобто у віці від 5 до 6, та від 10 до 15 років.

Гастрит в дитини може протікати в гострій та хронічній формах. Гострий гастрит в дитини проявляється яскраво вираженим запаленням слизової оболонки шлунка, пов’язаним з короткочасним впливом на неї сильних подразників. Хронічний гастрит в дитини має тривалий прогресуючий перебіг, з періодичними рецидивами і поступово призводить до дегенерації та атрофії епітеліальних клітин та залоз слизової оболонки. Захворювання викликає порушення секреторної і моторної функцій шлунка, а також обміну речовин у дітей. Його наслідки залежать від важкості ураження слизової оболонки.

Причини гастриту в дітей

Гострий гастрит у дітей може виникати первинно (самостійно) або повторно, ускладнюючи перебіг деяких інфекційних та соматичних захворювань. Це захворювання можуть спровокувати надмірні переїдання або вживання невідповідної дитячому віку жирної, гострої, дуже гарячою або грубої їжі, а також потрапляння в шлунок хімічних речовин (концентрованих розчинів лугів, кислот), прийом деяких медикаментів (НПЗЗ, саліцилатів, стероїдних гормонів. При аліментарному гострому гастриті в дитини неадекватна їжа та продукти її неповного розщеплення чинять подразнюючу дію на слизову та секреторний апарат шлунка, порушуючи і сповільнюючи процес травлення. Гострий гастрит у дітей може бути пов’язаний з харчовою токсикоінфекцією при вживанні неякісної їжі, що містить патогенні бактерії (кишкова паличка, протей, клебсієла, сальмонела та ін.).

Основною причиною ендогенного гострого і хронічного гастриту в дітей є інфікування хелікобактеріями, що мешкають в пілоричному відділі шлунку. Патогенність пов’язана з високою адгезією мембран епітеліальних клітин, виділенням агресивних ферментів (уреази, протеази, фосфоліпази) і токсинів, що викликають руйнування захисного шару слизу, пошкодження епітеліальних клітин, розвиток запалення, утворення ерозій та виразок, порушення функції шлунка та дванадцятипалої кишки, пригнічення імунної системи.

Хронічний гастрит у дітей

Автоімунний хронічний гастрит у дітей обумовлений виробленням антитіл до секреторних клітин слизової шлунка, що призводить до зниження кислотності шлункового соку та недостатності травлення. Виникненню гастриту в дитини сприяють ферментопатії, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (гепатит, панкреатит), харчова алергія.

Спровокувати розвиток вторинного гастриту в дитини можуть гострі інфекційні процеси (грип, кір, дифтерія, вірусний гепатит, туберкульоз), стан загальної інтоксикації при важких опіках, радіаційному ураженні та гострій нирковій недостатності. При цьому до запальних змін слизової оболонки шлунка призводить гематогенне поширення інфекції та токсинів.

До факторів ризику, що викликають гастрит у дітей, належать: погіршення якості їжі (велика кількість барвників, консервантів, фаст-фуд, газовані напої), глистово-паразитарні інвазії (лямбліоз, ентеробіоз). Крім цього, у підлітків можуть викликати гастрит шкідлива їжа та шкідливі звички (алкоголь, куріння), психосоматичні порушення (агресія, тривожність), стреси.

Класифікація гастриту в дітей

За характером запальних змін гострий гастрит у дітей може бути катаральним (з поверхневими гіперемією, набряком, точковими геморагіями і ерозіями, дистрофічними змінами епітелію); фібринозним (з поверхневими і глибокими некротичними змінами і утворенням фібринозних плівок); коррозівного (з некрозом, виразкою, крововиливами і глибоким пошкодженням шлункової стінки) і флегмонозним (гнійним).

За ступенем поширення ураження шлунка виділяють вогнищеві форми гастриту у дітей (фундальна, антральная, пілороантрального, пилородуоденального) і дифузні (поширені).

За етіологічним факторам розрізняють гастрит у дітей, асоційований з H. pylori; аутоімунний, еозинофільний (алергічний); реактивний (на тлі інших захворювань); идиопатический. Гастрит у дітей може протікати з підвищеним виробленням соляної кислоти (гіперацидний) і з її зниженою секрецією (гіпоацидний).

Симптоми гастриту у дітей

Клінічні прояви гострого гастриту у дітей можуть розвиватися через 4 — 12 годин після впливу подразника. При цьому порушується загальний стан дитини, її турбує біль у верхній частині живота, відрижка, печія, нудота, блювання, слиновиділення або сухість у роті. При цьому язик покривається білим нальотом, шкіра блідне, пульс стає частішим, артеріальний тиск понижується. Тривалість аліментарного гострого гастриту становить в середньому від 2 до 5 днів.

Читайте также:  Уремический гастрит у кошек симптомы

При токсико-інфекційному гастриті в дітей відзначається виражена інтоксикація, підвищення температури тіла, що супроводжується блюванням неперетравленою їжею зі слизом та жовчю, рідким калом. Це призводить до зневоднення, наростання слабкості та млявості. Диспепсичні явища при гострому алергічному гастриті в дитини супроводжуються шкірним свербінням, висипом і набряком Квінке.

Тяжким перебігом характеризується корозивний гастрит в дитини при хімічних опіках, що супроводжується пекучим інтенсивним болем в шлунку та при ковтанні, блювотою з домішками слизу, крові та фрагментів тканин. Залежно від важкості корозивного гастриту може розвинутися асфіксія, перфорація стінок шлунку, кровотеча, перитоніт, ураження нирок, печінки, серцево-судинна недостатність, шок і навіть летальний результат.

Гострий флегмонозний гастрит у дітей проявляється лихоманкою, сильними болями в животі, блювотою з домішками гною, важким загальним станом, що часто призводить до перитоніту і перигастриту.

В дітей з хронічним гастритом спостерігається поступове зниження апетиту, тупі і ниючі болі в животі (підсилюються через 10 — 15 хв. після прийому їжі), відрижка кислотою, нудота, нестійкі випорожнення. При хронічному гастриті розвиваються ознаки інтоксикації та порушення травлення: загальне нездужання, підвищена стомлюваність, схуднення, блідість шкіри, незначне підвищення температури тіла.

Лікування гастриту в дітей

В період гострої фази захворювання дітям призначається постільний режим, утримання від їжі на 8 — 12 годин, а при необхідності — промивання шлунку, очисні спринцювання. Також дітям в цей період необхідно давати багато пити. Для припинення блювоти, в якості антирефлюксних засобів, в педіатрії використовують прокінетики (мотиліум, церукал), при вираженому больовому синдромі застосовують спазмолітики (папаверин, но-шпу), а також антациди (альмагель, маалокс).

При токсико-інфекційних гастритах застосовуються антибіотики, ферменти (панкреатин, мезим), адсорбенти (смекта, полісорб). При зневодненні проводиться інфузійна терапія. Через 12 годин дитині дозволяється дієтичне харчування (нежирні бульйони, слизові супи-пюре, каші, кисіль) з поступовим розширенням меню та переходом на загальний режим за виключенням гострої, копченої, смаженої та грубої їжі. При підозрі на флегмонозний гастрит і перфорацію шлунка необхідне хірургічне втручання.

Комплекс лікувальних заходів для дітей, які страждають хронічним гастритом, включає в себе суворе дотримання лікувально режиму і дієти, медикаментозну терапію, фізіотерапевтичне та санаторно-курортне лікування.

Дієтотерапія при хронічному гастриті в дитини заснована на принципах механічного, хімічного і термічного обмеження, незначного але частого прийому їжі (7 — 8 разів на добу).

При гіпоацидному гастриті за 10 — 20 хвилин до їжі бажано вживати розчин соляної кислоти з пепсином, а у випадку підвищеної кислотності призначають антациди, антисекреторні препарати.

При наявності хелікобактерної інфекції дітям з хронічним гастритом призначаються різні схеми терапії, що включають антибіотики (амоксицилін, кларитроміцин), похідні нітроімідазолів (ніфурател, фуразолідон), колоїдні солі вісмуту (денол, вікалін), інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол), пробіотики (лінекс, біфіформ). Тривалість лікування хронічного гастриту залежить від гостроти захворювання, вираженості його симптомів, і може становити близько 3 — 4 тижнів.

Діти з хронічним гастритом перебувають на диспансерному обліку в дитячого гастроентеролога не менш ніж 3 роки. Для профілактики загострень хронічного гастриту в дітей двічі на рік призначаються повторні курси протирецидивного лікування, та раз на рік проводиться гастроскопія з контролем ерадикації H. pylori.

Профілактика та прогнозування гастриту

В більшості випадків при адекватному лікуванні гострий гастрит в дитини виліковується повністю. Іноді запальний процес у шлунку набуває хронічного перебігу і може супроводжуватися розвитком гастродуоденіту, панкреатиту, холециститу, коліту. При відсутності адекватного лікування існує ризик розвитку виразкової хвороби шлунка.

Профілактика гастриту в дітей полягає в дотриманні принципів раціонального харчування, що відповідає віку дитини, своєчасному лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, санації вогнищ хронічних інфекцій носоглотки.

Хронічний гастрит у дітей

Источник

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства охорони здоров’я України

___________№__________

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

ХРОНІЧНОГО ГАСТРИТУ

У ДІТЕЙ

Склад робочої групи з розробки протоколів лікування дітей

по спеціальності «Дитяча гастроентерологія»

1. Денисова М.Ф. — д.м.н., проф., зав.відділенням хронічних хвороб печінки

і органів травлення Державної установи «Інституту ПАГ

АМН України».

2. Ципкун А.Г. — д.м.н., професор, зав.лабораторії патологічної фізіології

та експериментальної терапії Державної установи

«Інституту ПАГ АМН України».

3. Лапшин В.Ф. — д.м.н., зав.відділенням реабілітації дітей та вагітних

жінок Державної установи «Інституту ПАГ АМН

України».

4. Мороз О.Д. — д.м.н., головний науковий співробітник відділення

проблем здорової дитини Державної установи

«Інституту ПАГ АМН України».

5. Бережний В.В. — д.м.н., професор, зав. кафедрою педіатрії №2 КМАПО,

головний педіатр МОЗ України

6. Белоусов Ю.В. — д.м.н., професор, зав.кафедрою дитячої

гастроентерології Харківської медичної академії

післядипломної освіти.

7. Бабій І.Л. — д.м.н., професор, зав.кафедрою пропедевтики дитячих

Читайте также:  Почему от гастрита толстеют

хвороб Одеського державного медичного університету.

8. Чернега Н.В. — к.м.н., ведучій науковий співробітник відділення

хронічних хвороб печінки і органів травлення

Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».

9. Березенко В.С. — к.м.н., науковий співробітник відділення

хронічних хвороб печінки і органів травлення

Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».



Шифр К-29 (МКХ-10) — хронічний гастрит

І. Визначення: Хронічний гастрит (ХГ) — хронічне рецидивуюче захворювання СОШ запального характеру, яке охоплює також і підслизовий шар шлунку, супроводжується клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації, із схильністю до прогресування та поступового розвитку атрофії залозистого апарату, розладами секреторної, моторної та інкреторної функцій шлунка.

ІІ. Критерії діагностики:

Діагноз ХГ є морфологічним і базується на гістологічній оцінці біоптатів.

Клінічні критерії:

Клінічні критерії ХГ базуються на аналізі скарг та оцінці основних проявів хвороби — больового абдомінального, диспептичного, неспеціфічної інтоксикації.

Хронічний гастрит (період загострення)

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

Із зниженою секрецією соляної кислоти

1. Найбільш частий клінічний варіант:

— виразковоподібна форма.

2. Больовий синдром:

— болі в животі, пов’язані з їжею;

— часто виникають натщесерце;

— ранні болі (характерні для фундального гастриту);

— пізні болі (характерні для антрального гастриту);

— болі у нічний час.

Відсутній чіткий зв’язок з порою року, порушенням дієти. Больовий синдром інтенсивний і тривалий.

1. Найбільш частий клінічний варіант:

— відсутня виразна типова клініка.

2. Больовий синдром слабовиражений:

— ниючі болі в епігастрії, найчастіше після їжі;

— характерне відчуття тиску та переповнення у верхній частині живота;

— болі виникають і посилюються в залежності від якості та об’єму їжі.

3. Диспептичний синдром: найбільш характерні:

— кисла відрижка;

— відрижка повітрям;

— печія;

— нудота;

— схильність до запору.

4. Синдром неспецифічної інтоксикації:

— різний ступінь вираженості.

5. Пальпаторно: чітка помірна болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні.

3. Диспептичний синдром (переважає над больовим -55-60 %) найбільш характерні:

— відрижка їжею;

— нудота;

— відчуття гіркоти у роті;

— зниження апетиту;

— метеоризм;

— нестійкий характер випорожнення.

4. Синдром неспецифічної інтоксикації:

— значно виражений,

— переважає астенія.

5. Пальпаторно: незначна болючість в епігастрії, найчастіше поширена, в проекції больових точок інших органів травлення.

Лабораторно-інструментальні дослідження:

  • ЕГДС (езофагогастродуоденоскопія) для морфологічного підтвердження ХГ та наявності інфекції Helicobacter pylori (гістологія або швидкий уреазний тест) (одноразово). Критерії наведені в таблиці.

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

а) Найбільш характерні ендоскопічні форми:

— поверхневий;

— поверхневий з гіперплазією;

— гіпертрофічний;

— ерозивний.

Інколи — змішаний.

а) Найбільш характерні ендоскопічні форми:

— змішаний;

— субатрофічний;

— атрофічний;

— з геморагіями та (або) гіперплазією.

б) При гастроскопії:

— гіперсекреція шлункового вмісту;

— багато слизу;

— часто — домішки жовчі;

— переважно гіперемія та набряк СОШ;

— набряк і потовщення складок;

— локальна гіперплазія;

— часто ерозії.

в) Виявлення НР — у більшості випадків

б) При гастроскопії:

— незначна кількість шлункового вмісту;

— часто — домішки жовчі;

— бліда, тмяна, потончена СОШ;

— нерівномірно згладжені складки;

— інколи — мозаїстисть слизової оболонки.

в) Виявлення НР — інколи.

Гістологічні критерії

Найчастіше:

— активний поверхневий гастрит;

— дифузний гастрит з ураженням залоз без атрофії.

Виявлення НР у більшості випадків.

Найчастіше:

— субатрофічний та атрофічний гастрит;

— дифузний гастрит з ураженням залоз і атрофією

Характерна перебудова епітелію по пілорічному або кишковому типу.

Виявлення НР — інколи.

  • Інтрагастральна рН-метрія

Хронічний гастрит (період загострення)

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

Із зниженою секрецією соляної кислоти

Внутрішньошлункова рН-метрія:

а) нормоацидний стан:

— рН тіла шлінку 1,6-2,3;

— рН антрального відділу 2,1-3,0.

б) гіперацидний стан:

— рН тіла шлінку <1,6;

— рН антрального відділу <2,1.

Облужнююча здатність шлункового соку:

частіше субкомпенсована:

рНантрума-рНтіла=1,5-4,0;

декомпенсована:

рНантрума-рНтіла<1,0-1,5;

рідко коли компенсована:

рНантрума-рНтіла?4,0;

Внутрішньошлункова рН-метрія:

Гіпоацидний стан:

— рН тіла шлунка >2,3

— рН антрального відділу >5,9-6,0

Облужнююча здатність шлункового соку:

частіше компенсована:

рНантрума-рНтіла?4,0

  • Визначення кислотності шлункового соку фракційним методом:

Дебіт соляної кислоти

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

Із зниженою секрецією соляної кислоти

рН шлунка фракційним методом

ВАО?1,14-2,38 ммоль/година

SАО?3,20-5,30 ммоль/година

Суттєвим є підвищення показників базальної секреції.

рН шлунка фракційним методом

ВАО<1,14 ммоль/година

SАО<3,20 ммоль/година

ВАО — базальна кислотна продукція; SAO — субмаксимальна кислотна продукція

  • Визначення інфекції Helicobacter pylori одним із методів — бактеріологічний, дихальний уреазний, серологічний (ІФА), ПЛР.
  • УЗД органів черевної порожнини для визначення біліарної та панкреатичної патології (одноразово).
  • Загальний аналіз крові та сечі (одноразово)
  • Протеїнограма (одноразово).
  • Копрограма, аналіз кала на скриту кров (реакція Грегерсена)
  • Аналіз калу на яйця глистів (тричі).

Основні принципи лікування

При загостренні

1. Вирішення питання про умови лікування (стаціонар чи амбулаторно).

Читайте также:  Может ли при гастрите болеть только живот

2. Вибір рухового режиму, використання ЛФК.

3. Вибір режиму і характеру харчування, призначення дієтичного харчування (стіл №1,2,5).

4. Індивідуалізоване призначення комплексного лікування (з урахуванням етіології, основних патогенетичних механізмів, домінуючого синдрому).

При ХГ, асоційованих з НР, призначення ерадікаційної терапії проводиться за однією з загальноприйнятих схем — потрійна чи квадротерапія (В).

Варіанти потрійної терапії (курс лікування 7 днів).

1. Де-нол дітям до 12 років 120х3 мг/добу, старше 12 років — -240х3 мг/добу.

Кларитроміцин 250 мг 2 рази на добу.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

2. Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день.

Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

Через 4 тижні після проведеного лікування повинен бути проведен контроль за ерадікацією Helicobacter pylori за допомогою дихального тесту з 13/С-сечовиною або визначення фекального антигену H.p.

При відсутності ерадикації Helicobacter pylori використовується друга лінія лікування.

Квадротерапія (курс лікування 7 днів).

Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

Кларитроміцин (клацид) по 250 мг 2 рази на день.

Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день (або фуразолідон).

При інших формах гастриту медикаментозна терапія проводиться з урахуванням рівня кислотопродукції та типа порушень моторно-евакуаторної функції шлунку (С).

При гіперацидному гастриті, який характеризується підвищеними показниками кислотопродукції, показано призначення антисекреторних препаратів (М1 — холінолітик гастроцепін строком на 4 тижні, або блокатори Н2 — рецепторів гістаміну строком на 2 тижні) з наступним використанням в якості базисного засобу одного з препаратів групи комплексних антацидів (Смекта, Маалокс, Фосфалюгель та інші) на 10-20 днів.

При гіпоацидному гастриті призначають стимулятори шлункової секреції на строк 3-4 тижні (плантаглюцид, ацидін-пепсін).

Незалежно від рівня кислотопродукції призначається альтан, який виявляє репаративну протизапальну та антимікробну дію, цитопротектори — для відновлення співвідношення між факторами агресії та захисту оболонки шлунку (смекта, сукральфат, ліквірітон).

При порушеннях моторної функції шлунка рекомендується застосування прокінетиків — Мотіліум.

При спазмах та вираженому больовому синдромі призначаються спазмолітики (Но-шпа, Галідор) або М2 — холінолітик (Метацин), на строк 1-2 тижні.

Доцільним є призначення антистресорної терапії — Персен по 2-3 табл. на добу в залежності від віку, Сибазон по 4-10 мг на добу в залежності від віку.

Для поліпшення трофіки СОШ показано застосування репарантів (Спіруліна, облепіхова олія , метилурацил та інші), полівітамінних препаратів строком на 3 — 4 тижні.

У стадії клінічної ремісії — фітотерапія, бальнеотерапія, ЛФК.

Диспансерний нагляд проводиться на протязі 3-х років від останнього загострення, кратність ендоскопічного дослідження — один раз на рік.

Перелік посилань:

  1. Міжнародна статистична классифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я, 10-й перегляд. — Всесвітня організація охорони здоров’я., 1998. — 685с.
  2. Белоусов Ю.В. Гастроэнтерология детского возраста. — Харьков. — 2000. — 528с.
  3. Григорьев Л.Д., Яковенко А.В. Клиническая гастроэнтерология. М.: Мед.инфор. агентство. — 2001. — 702с.
  4. Денисов М.Ю. Практическая гастроэнтерология для педиатров. — М.,1999. — 294с.
  5. Дитячі хвороби /За редакцією В.М. Сідельнікова, Бережного В.Р. — К.: Здоров’я. — 1999. — 734с.
  6. Джозеф М. Хендерсон Патофизиология органов пищеварения (перевод с англ.. — М. С-Пб. — 1997. — 287с.
  7. Ивашкин В.Т., Нечаев В.Н. Функциональные заболевания желудочно-кишечного тракта. Римские критерии ІІ // Болезни органов пищеварения. — 2000.Т.2. — №2.
  8. Майданник В.Г. Педиатрия. — Харьков. 2002.- 406с.
  9. Аруин Л.И. Новая международная морфологическая классификация гастрита (модиф. Сиднейской системы) // Архив патологии. — 1997. — 59.,№3, С.3-7.
  10. Циммерман Я.Е. Хронический гастрит и язвенная болезнь. Пермь. — 2000. — 255с.
  11. Передерий В.Г., Ткач С.М., Передерий О.В. Диагностика и лечение хронического гастрита, язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, болезни Менетрие, вызванных хеликобактер пилори в вопросах и ответах гастроэнтеролога врачу общей практики и пациенту. — Киев: УНПК «Скоб». — 1999. — 188с.
  12. Исаков В.А., Домарадский И.В. Хеликобактериоз. — М.: Медпрактики, 2003. — 411с.
  13. Исаков В.А. Современная антихеликобактерная терапия // Клин.фармакол. и терапия. — 2002. — Т.11. — №1. — С.79-83.
  14. Лапина Т.Л. Эффективность и безопасность различных класов лекарственных препаратов, применяемых в лечении кислотозависимых заболеваний // Болезни органов пищеварения. — 2002. — Т.4. — №2.
  15. Маастрихтский консенсус 2-2000, 21-22 сентября 2000 г. // Сучасна гастроентерол. і гепатол. — 2000. — №2. — С.70-71.
  16. Lassen A.T., Hallas J., Schaffalitzky de Mucadell O.B. Eradication of Helicobacter pylori and antisecretory drugs — a population based study // Ugeskr. Laeger. — 2004. — Vol.166 (39). — P.3405-3407.
  17. Patterson M.M., Schrenzel M.D., Fox J.G. Gastritis and intestinal plasia in Syrian Hamsters infected with Helicobacter aurati and Two Others Microaerobes // J. Vet.Pathol. — 2000. — 37 (6). — P.589-596.

Источник